Чому ЗНО з математики доведеться скасувати

Ідея загальної перевірки математичних знань школярів з’явилася давно, напевно, від самого першого року проведення зовнішнього тестування. Математика — найважливіша шкільна дисципліна. Крім того, аж надто низькі результати показували наші випускники. Нещодавно цей висновок вкотре було підтверджено вже міжнародним дослідженням PISA. Тепер всім відомо, що 36% школярів України математику взагалі не знають. Але для тих, хто займається освітою професійно, це не стало великою несподіванкою.

Наприклад, ще на ЗНО 2010 року 57% випускників 11 класів не змогли вирішити ось таку задачу: «Розв'яжіть нерівність 10 — 3x > 4» (саме в такому формулюванні). Відтоді ситуація не покращилася. Було чимало інших показових завдань. Били на сполох і в міністерстві, і не тільки освіти. Згадайте, як рік тому проблему раптом усвідомив міністр закордонних справ Клімкін? Не знаю всю підводну кухню, але практично синхронно із заявами Клімкіна було вирішено зобов’язати всіх проходити тестування.

Усе може піти не за планом А

А тепер розповім, чому, як на мене, все може піти не за планом А. І ще велике питання, чи існує план Б.

Не секрет, що математика є не тільки важливим, а й складним предметом. І далеко не всі школярі з ним успішно справляються. Облишимо зараз осторонь питання, чому так вийшло, хто винен і що з цим робити, а спробуємо з’ясувати, які ж математичні знання сьогодні може показати пересічний випускник української школи. Вочевидь, мінімальні. І тут виникає перше риторичне питання. Кому стане ліпше від того, що наша освітня система вже на виході зі школи наостанок вмочить дитину в лайно?

Звісно, я розумію, страх може бути мотиватором. У лайно нікому не хочеться. Діючи батогом, можна дечого домогтися. Але хотілося б побачити ще й пряник, а не тільки батіг. Адже зазначені вище 57% школярів, які не вміють вирішувати лінійну нерівність — це тільки вершина айсберга. Поки ЗНО з математики було добровільним, його вибирали тільки ті, кому математика в майбутньому ніби потрібна. Бодай для вступу до вишу. Таких школярів було майже 40%. А тепер уявімо, що буде, коли тестуватися підуть всі-всі випускники. Включаючи 60% тих, хто планує вступати на гуманітарні спеціальності і вже давно і твердо «забив на математику».

Цю проблему, звичайно, добре розуміють і в центрі незалежного тестування. Тим більше, що з подібною ситуацією вони вже мали справу в перші роки проведення ЗНО. Тоді, якщо хто пам’ятає, завдання в середньому були складніші і їх, певна річ, вирішували неналежно. Тому складність завдань поступово зменшувалася. І це вірно. Термометр, а ЗНО — це освітній термометр, потрібно налаштувати так, щоб він працював в реальному діапазоні температур. І якщо лінійне нерівність виявилася складним завданням у 2010 році, то в наступному її замінять на більш просту. А ось що потрібно запитати у тих, кому математика, так би мовити, вже багато років до лампочки? Яке питання, яке завдання їм можна поставити, щоб вони відповіли? Звідси випливає неминучий висновок. З введенням обов’язкового тестування рівень завдань ЗНО буде знижено. А з огляду на масштабність того, що відбувається, — тут згадуємо про 60% умовних гуманітаріїв — зниження буде, швидше за все, суттєвим.

За такої ситуації найгірше те, що національне тестування — це не тільки вимірювальний прилад. Воно ще, на жаль, і освітній стандарт. Фактичний. Стандарт прямої дії. Саме на ЗНО рівняються вчителі та учні. Підготовкою до ЗНО переймаються армії репетиторів. За результатами ЗНО створюють власні рейтинги журналісти. І якщо стандарт знижується, то дуже швидко починає знижуватися і все інше. Спочатку спрощується розглянутий матеріал. Потім падає предметна кваліфікація вчителів. Запускається ланцюгова реакція, downward spiral. До речі, саме про цю небезпеку слід було б помізкувати тим різким реформаторам, які зараз активно обговорюють спрощення в освітньому стандарті з математики.

Додамо ще одну важливу деталь. У багатьох школах в старших класах освіта вже декілька років є профільною. Сенс цього підходу в тому, щоб дозволити учню сконцентруватися на тих предметах, які пов’язані з його майбутньою професією. На ці дисципліни, звичайно, виділяється більше годин. Наприклад, фізико-математичний профіль передбачає 9 годин математики на тиждень, історичний — 8 годин історії і т. ін. Начебто непогана ідея. Але, як випливає з відомого закону, якщо в одному місці щось прилине, то в іншому — обов’язково відлине. Впровадження профільної освіти призвело до того, що у більшості школярів кількість годин математики зменшилася до 3 уроків на тиждень. Це переважно ті 60% одинадцятикласників, які не планували здавати математику. У них тепер 3 уроки на тиждень на алгебру і геометрію разом. У цьому сенс профільної освіти! Любиш математику — займайся нею, не любиш — сконцентруйся на чомусь іншому. І тут ми доходимо до ще одного важливого висновку. Якщо у школяра зменшується кількість годин на предмет, то який сенс після цього підганяти його на тестування? Щоб дізнатися про що? Що тепер він знає ще менше, ніж знали його попередники. Неможливо всидіти на двох стільцях водночас.

Сподівання було на дворівневе тестування. І ось нещодавно стало відомо, що це означає. Тестування відбуватиметься на рівнях «стандарт» і «стандарт + профіль». З’явилися опис і демонстраційні варіанти.

Перша революційна зміна — тест на рівні «стандарт» більше не впливатиме на вступ до вишів. Тепер головна його функція, як я розумію, справедливо поставити оцінку в атестат про повну загальну середню освіту. Це, з одного боку, логічно, а з іншого — навряд чи економічно доцільно. Логічно, оскільки на рівні «стандарт» тестування проходитимуть переважно ті школярі, які вчилися на рівні стандарт, тобто ті, у кого було 3 уроки математики на тиждень. Але, з іншого боку, національне тестування — досить дороге задоволення. Поставити справедливу оцінку, звичайно, потрібно і важливо, але не знаю, чи виправдано для цього витрачати багато мільйонів. Тим більше, що оцінка в атестаті ні на що далі не впливає. Не беруся стверджувати напевно, але ризикну припустити, що коли вже вирішили витрачати державні гроші на оцінювання всіх, то, можливо, варто було б це робити раніше. Можливо, після 9-го класу. Щоб і батьки, і держава могли якось використовувати цю оцінку. Приймати на її основі якісь рішення. Але це зовсім окрема розмова.

Тепер про другий рівень тестування — «стандарт + профіль», який для стислості називатиму просто профільним. З цього тесту зараховуватимуть до вишів і, на мою думку, ця частина виявилася провальною. При профільному підході до освіти зростає розрив між випускником, що вивчав предмет поглиблено, і пересічним школярем. Вже зараз на поглибленому рівні передбачається утричі більше годин математики, ніж на звичайному. Зверніть увагу, утричі більше годин виділяється для школярів з кращими математичними здібностями. Проте оцінювати одних і других планують практично однаково. Із 34 завдань тесту профільного рівня 28 завдань беруться з рівня «стандарт». Іншими словами, профільний тест на 80% збігається зі стандартним. Маючи тільки шість завдань, неможливо ні покрити досліджувану програму, ні якісно оцінити випускників.

Схоже, дворівневе тестування буде тільки на папері, а насправді ми отримуємо якийсь гібрид, незрозумілого призначення і сумнівної ефективності. У всякому разі виглядає це саме так.

Але ж дворівнева система могла б певною мірою компенсувати викладені вище складнощі з тестуванням всіх. Тест рівня «стандарт» відповідав би на питання, чи надала держава гарантований мінімум математичної освіти, а тест профільного рівня оцінював би тих, для кого математика є частиною майбутньої професії. І це було б доречно. Однак замість того, щоб максимально використовувати можливості дворівневого тестування, чомусь прийнято рішення фактично від нього відмовитися.

Залишається сподіватися, що мої прогнози помилкові. В іншому випадку непогано би щось виправити. На щастя, до 2021 року ще є маємо час.